***
Как не сравнить себя с другими… и не увидеть то, что ты,
Владея чувствами своими, сам не достиг ещё черты,
Что неизменно отмечаешь в других: – талантом, мастерством...
И ты… невольно возвышаешь… недостижимое умом.
Потом, задумаешься в горе: я ж не умею ничего...
Как дальше жить в таком разоре? Зачем так жить и для чего?
Но Время, словно тройка мчится! И ты опять сравнил себя,
Со всеми, кто не смог добиться, и кто «любимого» тебя
Не достигает ни уменьем, ни силой и ни мастерством!
И ты уж полон самомненьем: Я – все умею! Но потом,
Ты, наконец, постигнешь Время... и лишь тогда поймешь: Кто – Ты!
И для чего земное бремя, тебе дается до черты...
Прочитано 5313 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
