Я біжу по хмарах,
Я лечу по хмарах,
Поряд світ розпусти,
Поряд – світ-примара.
Піднімаю руки, закриваю очі,
Бачить це страхіття
Більше я не хочу.
Пр-в:
Вже дві тисячі літ
Склав із нами завіт,
І тепер Він між нас
Кожен час, кожен час.
Я тримаюсь Його –
Бога, Спаса мого.
Я такий не один –
християнин.
ІІ
Під ногами порох,
Попелище наче…
Десь напився батько,
Десь дитина плаче!
Я біжу до Раю –
Це моє бажання,
Більше я не хочу
Бачить ці страждання.
ІІІ
Покривало чорне
Серце закриває;
На земних долонях
Гріх людський зростає.
Я біжу по хмарах,
Я лечу до Неба
Понад чорним лісом,
Понад жовтим степом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О, Ноеминь, ты мать моя святая! - Лилия Кадын Дорогие матерья, цените ли вы невесток так, как ценила Ноеминь? Являетесь ли вы примером им? И будут ли отзываться о вас невестки, как Руфь? Несёшь ли имя Ноемини?
И вы, невестки, цените ли вы матерей так, как ценили Орфа и Руфь? Замените ли вы душою всей свой народ, свой язык, свою культуру, свою родину на родину и язык мужа, а в случае Руфи - на родину и язык матери (мужа)????? Несёшь ли имя Руфи?
